Тема: "Початок Великого переселення народів"
02.04.2020 Завдання:
1. Прочитати параграф 53 (п.1-2)
2. Переглянути відеоматеріали: https://www.youtube.com/watch?v=OPbKXeWsZIY&feature=emb_rel_pause
3. Виконати тестові завдання:
Тести "Початок Великого переселення народів"
1. Перше варварське королівство створили
А) сакси Б) англи В) вестготи Г) франки
2. У Галлії королівство заснували
А) сакси Б) англи В) вестготи Г) франки
3. Велике переселення народів спричинило нашестя
А) готів Б) англів В) гунів Г) саксів
4. Вкажіть хронологічні межі Великого переселення народів
А) 3 – 4 ст. Б) 3 – 7 ст. В) 4 – 6 ст. Г) 4 – 7 ст.
5. Гунську державу було створено
А) у Північній Африці Б) на Середньому Подунав'ї
В) у Британії Г) у Південній Африці
6. Укажіть хронологічні межі правління Аттіли
А) 435 – 443 рр. Б) 445 – 443 рр. В) 435 – 453 рр. Г) 435 – 463 рр.
7. Захоплення Рима вестготами відбулося у
А) 390 р. Б) 400 р. В) 410 р. Г) 455 р.
8. Вандали захопили Рим у
А) 390 р. Б) 400 р. В) 410 р. Г) 455 р.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!!
Велике переселення народів: причини, сутність, наслідки.
Період з ІV по VІІ ст. увійшли в історію Європи як епоха Великого переселення народів (ВПН), яка отримала свою назву через пік міграційних процесів, що припали на ці чотири століття й охопили практично весь континент, призвівши до радикальних змін його етнічної, культурної і політичної структури.
Причинами Великого переселення народів, на думку більшості вчених, були:
1) Демографічні зміни, приріст населення у народів Європи в наслідок їх переходу до осілості; тиск з боку інших варварських народів, переважно кочових, який чинився на населення Європи; політика Римської імперії, яка, в наслідок браку власних сил, використовувала в якості найманців (федератів) і розселяла на своїй території;
2) Розвиток виробничих сил обумовив поглиблення майнової та соціальної нерівності у германців та інших варварських народів, призвів до зростання ролі вождя та посилення значення дружини і племенної знаті, які прагнули до захоплення військової здобичи, нових земель, накопичення скарбів і це рухало їх до майже безперервних походів;
3) Різка зміна клімату, суттєве похолодання призвели до зміни грунтів, а разом з тим і зміни флори і фауни, що негативно відбилось на умовах ведення господарства як кочових народів євразійських степів, так і населення європейської Півночі, примушуючи їх шукати нове серидовище для проживання.
Провідну роль у ВПН відіграли германські і тюркські племена, до яких з часом приєднались слов'янські і угро-фінські племена. До найбільш активних учасників ВПН належали давні германці, що заселяли територію між Рейном і Віслою, Скандинавією і Дунаєм.
Рух з півночі на південь розпочали племена готів, що проживали в пониззях Вісли і переселилися на початку III ст. у Причорномор'я. Готи, що розселилися на заході в лісосмузі відокремилися від східних - степових. Перші одержали назву вестготи, другі - остготи. У Причорномор'ї готи підкорили місцеве слов'янське і скіфо-сарматське населення і створили великий поліплемінний союз, у якому остготи складали меншість. Найвищої могутності "готська держава" досягла за правління короля Германаріха, який розширив далеко на схід кордони остготского союзу.
У 375 р. у Причорномор'я вторглись гуни - войовничі кочівники, що рухалися з глибин Азії і підкорили на той час уже багато народів, серед яких і могутніх аланів. Велика частина остготів потрапила під владу гунів. Вестготи відступили на південний захід до Мезії. У битві біля Адріанополя (378 р.) готи здобули перемогу над імператоратором Валентом, який загинув у бою, і підступили до Константинополя. Лише втручання римського полководця Феодосія (майбутнього імператора) заспокоїло готів, які поселились у Фракії, Мезії та Фесалії. Після смерті Феодосія у 395 р. вестготи під керівництвом короля Аларіха вийшли з під влади імперії спустошили її східні володіння і через Італію прагнули прорватись до Галії.
Східногерманскі племена бургундів у IV ст. переселилося на Середній Рейн і заснувало там королівство, розгромлене гунами у 437 р. Залишки бургундів оселилися у якості федератів у Савойї, а з часом зайняли землі по Верхній і Середній Роні, заснувавши нове королівство зі столицею в Ліоні (457 р.), що проіснувало до 534 р., коли було приєднане до Франкської держави.
Після заснування Вестготського, Вандальського і Бургундського королівств становище Західної Римської імперії стало критичним.
На початку 50-х років гунни вторглися до Галії, але римський полководець Аецій зумів організувати проти Аттіли федерацію варварів. 15 червня 451 р. на Каталаунських полях відбулася битва. На боці римлян виступили їх федерати - вестготи, бургунди, франки; Аттіла очолював військо, що складалося з гуннів, остготів та дрібних східногерманських племен. Гуннська орда зазнала поразки, а у 453 р. Атілла помер і його багатоплеменна військова держава швидко розпалася.
Остготи, після розпаду гуннської орди розселились в Паннонії й Фракії, а в 493 р. їх король Теодоріх завоював Італію, створивши досить значну державу, в якій правив понад 30 років (493-526). Столицею Остготського королівства стало м. Равенна, де жили останні римські імператори, починаючи з Гонорія.
У 555 р. Італію захопила Візантія, але їх панування було нетривалим. Вже у 568 р. в Північну Італію вторглися лангобарди, що жили на лівому березі Ельби. На чолі лангобардів стояв король Альбоїн. Столицею нової держави стало м. Павія. Внаслідок лангобардського завоювання в Італії утворилося досить велике і сильне варварське королівство, що проіснувало майже два століття.
