Розділ 6 Східний світ у XV - XVIII ст. Індія та Персія.
18.05.2020 Завдання:
1. Опрацювати параграф 28.
2. Виконати письмово завдання:
Складіть таблицю подій, які ви вважаєте найважливішими в розвитку Індії та Персії. Обґрунтуйте свій вибір.
Складіть історичний портрет Бабура чи Акбара.
3. Виконати тестові завдання онлайн: https://naurok.com.ua/test/indiya-ta-persiya-7905.html
Зверніть увагу!!!
Основні поняття та назви: Сефевиди, Ісфаган, медресе, Імперія Великих Моголів, джизія, падишах, Ост-Індські торговельні компанії,Тадж-Махал.
Основні дати та події: 1502—1736 рр. — правління династії Сефевидів, 1526—1707 рр. — існування Імперії Великих Моголів.
Історичні постаті: Ісмаїл, Аббас І, Бабур, Акбар.
1526 р. вважають датою заснування держави Великих Моголів, яка проіснувала 200 років.Бабур правив недовго. У 1530 р. він помер, а його наступником став син Хумаюн, якому протягом 25 років довелося відстоювати право на державу, створену батьком. Після смерті Хумаюна престол наслідував його 13-річний син Джалалуддін Акбар (1556—1605 рр.).
Протягом 1568—1592 рр. Акбар завоював долини річок Інду і Гангу.У 1575 р. за його наказом було збудовано молитовний дім для релігійних дискусій. Там християни, буддисти, індуси, іудеї вели бесіди в присутності Акбара. Така релігійна толерантність викликала обурення мусульманського духовенства, яке в 1580 р. підняло повстання. Придушивши його, Акбар проголосив нову релігію — «дін-і-ілахі» («божественна віра»).
Акбар Великий був одним із найвидатніших імператорів Індії. За його правління імперія Великих Моголів досягла найвищої могутності. У 1561 р., коли Акбару виповнилося 18 років, він розпочав підкорення Індостану. За часів правління сина Акбара Джахангіра (1605—1658 рр.) імперія жила у спокої та мирі. Розвивалися культура, мистецтво, архітектура, наука.
Після смерті Джахангіра розпочалася боротьба за владу між його чотирма синами. Переможцем став Аурангзеб (1658—1707 рр.) — сильний, вольовий, жорстокий і підступний правитель. Як правовірний мусульманин, він ліквідував релігійну толерантність, а 1679 р. відновив джизію. За часів правління Аурангзеба так і не настав спокій. Імперія почала розпадатися. У 1674 р. було проголошено державу Маратхів, а після смерті імператора утворилися три держави, що вели між собою непримиренну боротьбу. Ця міжусобиця підготувала ґрунт для завоювання Індії англійськими колонізаторами.
ІНДІЯ В ПЕРІОД НОВОГО ЧАСУ
|
ПЛАН ХАРАКТЕРИСТИКИ |
ХАРАКТЕРИСТИКА |
|
Економіка |
Основа економіки — сільське господарство. Скотарство. Іригація. Два-три врожаї на рік. Розвиток ремесла й торгівлі (поява європейських факторій) |
|
Політична система |
Багато самостійних князівств, якими керували раджі. Після завоювання Індії Бабуром державу очолив Великий Могол (падишах, цар царів). Військово-ленна система — джагір. Допущення індійців до управління державою |
|
Релігія |
Кілька століть панувало мусульманство, із немусульман збирали спеціальний податок — джизію. Віротерпіння |
|
Соціальна сфера |
Східна деспотія. Джагір — власник землі збирав податок із селян та зобов’язувався нести військову службу. Сусідська община. Поділ на варни та касти |
КУЛЬТУРА ІНДІЇ
|
НАПРЯМОК |
ХАРАКТЕРИСТИКА |
|
Освіта |
Збереження старої індійської системи освіти — навчання при храмах хлопчиків із заможних сімей. Мусульманська освіта — медресе |
|
Наука |
Продовжували діяти обсерваторії (значних відкриттів не було). Розвиток медицини — психологічні дослідження, пластичні операції. Розвиток математики. Історичний твір Абу-ль-Фазла «Акбар-наме» (політична та військова історія часів Акбара) |
|
Література |
Розвиток поезії. Падишах Бабур — «Бабур-наме». Вірші перською мовою на індійські мотиви — Файзі. Вірші мовою хінді — Тулсі Дас «Ра- мачарисманаса». Шах Джахан «Мемуари» |
|
Архітектура |
За Акбара будівництво палаців-фортець в Агрі та Лахорі, гробниць у Делі, заснування міста Фатхпур-Сікрі. За Джахана — розвиток садово-паркового мистецтва, резиденція падишаха в Делі, мечеть-мавзолей Тадж-Махал в Агрі. Її було збудовано за наказом шаха Шах-Джахана у 1631—1642 рр. на згадку про його померлу дружину. Мечеть споруджено з білого мармуру, її прикрашають білі бані та мінарети, що віддзеркалюються в басейні, збудованому поряд. |
|
Живопис |
Найбільш поширені мініатюри, поєднання індійської та монгольської мініатюр. Використання мінеральних фарб. Відомі художники — Ходжа Абд-ус-Самад, Дасванатх, Басаван. Перські майстри — Мір Сід Алі та Абдус Самад — очолили імператорську майстерню живопису («кітаб-хан»), засновану Акбаром. Так було створено живописні мініатюри до мемуарів Бабура та Акбара. |
Із XVII ст. європейська експансія посилилася. Англійці та голландці заснували в 1600 й 1602 р. Ост-Індські торговельні компанії та поступово витісняли португальців. Торговельні бази голландців розташовувалися на Коромандельському березі, у Бенгалії, Біхарі, Гуфлаті. Проте постійні міжусобні війни в цих регіонах, а головне — конкуренція з англійцями привели до послаблення позицій голландських купців в Індії.
У 1639 р. англійці закріпились у місті Мадрасі, а потім у Бомбеї. Одночасно французи захопили місто Пондішері. Боротьба англійських і французьких колонізаторів тривала десятки років. Остаточно витіснити французів з Індії англійці змогли лише в 60-х рр. XVIII ст.
Отже, величезна країна з багатомільйонним населенням через роздробленість і міжусобиці втратила незалежність, перетворившись у XIX ст. на колонію Англії.
У 1502—1736 рр. у Персії правила династія Сефевидів.
Свою назву династія веде від шейха Сефі ад-Діна, який заснував чернечий орден Сефевійя (помірковані шиїти). Це був один з орденів, що існували серед сунітів і шиїтів. Вони мали чітку організацію, члени ордену були фанатично віддані своєму шейху, який вважався святим. У XV ст. шейхи ордену володіли землями в Азербайджані, більшість членів ордену походили з тюркських кочових племен.
Перська книжкова мініатюра XVII ст., що зображує середньовічну битву
Перший шах нової династії Ісмаїл (1502—1524 рр.) і його наступники за короткий час підкорили, крім Азербайджану та Ірану, частини Вірменії, Іраку, Туркменистану та Афганістану. Вихід зі скрутного становища знайшов шах Аббас І (1587—1629 рр.), якого згодом назвали Великим. У 1587—1588 рр. він здобув важливу перемогу над узбецькими ханами Бухари, у 1590 р. — уклав невигідний мир із турками, але це розв’язало йому руки для проведення внутрішніх реформ. Метою цих реформ було зміцнення централізованої влади. Був сформований розгалужений апарат управління, створено регулярну армію, яка була озброєна рушницями і гарматами, проведено фінансову реформу. Шах сприяв розвитку ремесла і торгівлі (торгівля шовком стала державною монополією) Наступники Аббаса І виявилися не такими вдалими правителями. На початку XVIII ст. країна втратила значні володіння на користь Туреччини і Росії, афганські племена навіть захопили столицю країни. Проте полководець Надір-хан зумів завдати поразки всім ворогам і відновити Персію в колишніх кордонах. Ставши шахом, Надір (1736—1747 рр.) продовжив завоювання і приєднав більшу частину Закавказзя, а середньоазійські хани визнали свою васальну залежність від нього. Найбільш вдалим був похід Надір-шаха проти Великих Моголів у 1739 р.Після його смерті знову почалися міжусобиці, які завершилися встановленням у 1796 р. нової Каджарської династії.
Культура Персії. Культура Персії XVI—XVIII ст. розвивалася в межах ісламської культури, зберігаючи перські традиції. Наочним проявом розвитку культури тієї доби є столиця Аббаса І Ісфахан, у якій проживало 600 тис. осіб. У місті налічувалося 162 мечеті, 49 медресе — вищих релігійних шкіл, 273 громадські лазні, центральний критий ринок і безліч караван-сараїв і лавок торговців. Через усе місто проходив проспект Чарбаг (сад), який мав ширину 58 м і довжину 5 км. Місто було забудоване величними палацовими ансамблями. Особливо виділялася площа Накші-Джахан («образ Всесвіту») завдовжки 500 м із двома мечетями і палацом Алі-Капу.
Ісфахан. XVIII ст.
Не менш вишуканими були мости через річку Заєндеруд. Ці будови збереглися і належать до кращих світових архітектурних зразків.
Особливо славилася Персія витворами своїх ремісників: перські тканини, килими, зброя і посуд є взірцями художнього смаку. Усі ці витвори йшли на продаж, передусім вони цінувалися у Європі. Іранські майстри навіть навчилися підробляти китайську порцеляну.
Високого рівня розвитку досягло образотворче мистецтво. Величні споруди прикрашалися мозаїкою, плиткою, фресками, різьбленнями. Іранські мініатюри XV—XVII ст. належать до кращих зразків світової художньої класики.
Найвідомішим твором мініатюр стала всесвітньовідома поема «Шахнаме Тахмаспа». Вона була переписана під керівництвом Кемаледдіна Бехзада кращими каліграфістами і прикрашена 250 мініатюрами для сина Ісмаїл-хана Тахмаспа. Із XVII ст. мініатюри стали самостійним жанром мистецтва, не пов’язаним із літературним твором. Саме мініатюри вважають найвищим досягненням культури Сефевидського Ірану.
Важливими осередками культури були міста Герат, Тебріз та Ісфахан. У них існували центри з переписування рукописних книг. У 1641 р. в Ісфахані вірменин Якоб Ян відкрив першу друкарню.
ОТЖЕ
Індія була однією з найбагатших країн Азії. У XVI ст. вона зазнала чергової навали завойовників — моголів, які створили імперію Великих Моголів. Імперія проіснувала до початку XVIII ст. Її розпад збігся із процесом активного проникнення англійців, які поступово перетворювали Індію на свою найбільшу і найбагатшу колонію.
Культура Індії доби Великих Моголів поєднала в собі елементи й традиції індійської, перської, середньоазійської, арабської культур і залишила нащадкам пам’ятки неповторної краси.
Головним суперником османів на Сході стала Персія, у якій правила династія Сефевидів. Вершини своєї могутності Сефевидський Іран досяг за часів Аббаса І. Наприкінці XVII ст. Персія припинила свій розвиток і стала швидко занепадати.
