Тема: Український політичний і національно-культурний рух у 1907-1914рр.
14.04.2020 Завдання:
1. Прочитати параграф 26( п.2-6), повторити Столипінську аграрну реформу.
2. Переглянути презентацію: Столипінська аграрна реформа. Суспільно-політичне життя у 1907-1914 рр. https://docs.google.com/presentation/d/1gTDMCtFXgkJJX3xHjuavDtAvdB_gAoY5/edit#slide=id.p1 та Презентація на тему: «Україна в 1907 - 1914 рр.» https://docs.google.com/presentation/d/1U_Nv2c8fGGjs4f0xYLG5MQDmteQJAs0n/edit#slide=id.p1
3. Відповісти на запитання 2-6, 8-11 С. 234
4. Матеріал презентації законспектувати.
5. Виконати тестові завдання: https://naurok.com.ua/test/ukra-nskiy-politichniy-i-nacionalno-kulturniy-ruh-v-1907-1914-rr-157927.html
Зверніть увагу!!!
Поширення ідеї незалежності України
Національно-визвольний рух характеризувався різнорідним класовим і соціальним складом. У ньому брали участь робітники, селяни, представники буржуазії й поміщиків, інтелігенції.
У національно-визвольному русі було три основні напрямки:
· національно-ліберальний напрямок — «Товариство українських поступовців» (М. Грушевський, Л. Юркевич, Д. Донцов) — широка напівлегальна безпартійна організація, створена після поразки революції 1905–1907 рр. Видавала журнал «Дзвін». Виражала ідеї класового миру на національній основі, домагалися поступової культурної, а потім і політичної автономії України;
· національний напрямок (В. Липинський, В. Шемет, Н. Лікоть). Своє головне завдання вбачали в дозволі викладання українською мовою в початковій школі, випуску історичної й художньої літератури, відновленні гідності української політичної нації;
· революційно-соціаліcтичний напрямок (сильно ослаблені протягом доби політичної реакції 1907–1914 рр. українські соціалістичні партії — УСДРП, «Спілка», гуртки українських есерів).
У цілому ж ідея державної незалежності України на початку XX ст. за популярністю серед передової інтелігенції значно поступалася ідеям автономізму, федеративного устрою майбутньої демократичної Росії, що позначилося на перебігу подій 1917–1921 рр.
Боротьба царизму з українським національно-визвольним рухом
Закономірним наслідком наступу столипінської реакції в Україні було значне посилення національного гніту. У березні 1908 року в Києві був створений клуб російських націоналістів, який мав на меті протидіяти польському тискові й українофільству. Російське самодержавство було стривожене наслідками думських виборів, пожвавленням українського національно-визвольного руху, діяльністю українських, польських, єврейських політичних сил. Головний удар царизму був спрямований проти українських патріотичних організацій та об'єднань.
Російські націоналісти кваліфікували український рух «як австрійську інтригу», що загрожує національній безпеці. Члени київського клубу називали українофілів «мазепинцями», що було синонімом державних злочинців. Себе ж частина клубу вважала «богданівцями», тобто прихильниками курсу Богдана Хмельницького на єдність Росії й України. Завдяки підтримці Петра Столипіна в умовах реакції клуб російських націоналістів став однією з найвпливовіших політичних сил у Російській імперії.
Під час практичної реалізації своєї антиукраїнської політики царський уряд заборонив викладання українською мовою в школах, де воно було запроваджене без попереднього дозволу під час революції. Для цього навіть скасовано циркуляр міністра освіти 1906 року, яким дозволялося вчителям «використовувати малоросійську мову для роз'яснення того, що учні не розуміють». Натомість з'явився новий документ, що суворо забороняв учителям спілкуватися з учнями рідною мовою навіть у позаурочний час.
20 січня 1910 року П. Столипін видав спеціальний циркуляр, що забороняв будь-яку реєстрацію чужорідних, інородницьких організацій, товариств і видавництв. Українці, як і інші неросійські пригноблені народи країни, згідно зі столипінським циркуляром принизливо оголошувалися «інородцями». їм заборонялося співати рідних пісень не тільки на концертах, а й на вулицях міст і сіл, декламувати вірші національних поетів. У роки столипінської реакції було закрите товариство «Просвіта» та інші українські культурно-освітні клуби й організації, заборонено продавати українські книжки, навіть Євангеліє українською мовою, конфісковували-ся твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Під загрозою тюремного ув'язнення заборонялося передплачувати українські газети й журнали. Антиукраїнські репресивні дії не припинилися навіть після вбивства П. Столипіна у вересні 1911 року в Києві.
Товариство українських поступовців (ТУП)
В умовах жорстокого переслідування царськими властями українська соціал-демократія, представлена УСДРП і Спілкою, не змогла виробити чіткої тактики своєї діяльності та взаємодії з іншими партіями та громадськими організаціями. У 1909 році Спілка розпалася, а тогочасні керівники УСДРП С. Петлюра та В. Садовський вирішили укласти союз із новоствореним (1908 рік) міжпартійним політичним блоком українських ліберальних діячів — Товариством українських поступовців (ТУП).
Лідерами ТУП були М. Грушевсъкий, С. Ефремов, Є. Чикаленко. У цей складний час вони закликали всі українські політичні сили консолідуватися в боротьбі за національне відродження. Товариство обстоювало конституційно-парламентський шлях боротьби за українську справу й залишалося в умовах столипінського режиму єдиною легальною українською організацією. Своїми найближчими завданнями тупівці вважали українізацію освіти, діяльності громадських установ, суду й церкви. Політичну лінію Товариства проводила газета «Рада». У центрі уваги блоку була діяльність «Просвіти», українського Наукового товариства ім. Шевченка, що діяло в Києві з 1907 року. Чільне місце відводилося також питанням відстоювання українських інтересів у Державній думі. Проте як третя, так і четверта російські Державні думи рішуче відхилили внесені групою українських депутатів запити про вживання української мови в початкових школах і судах.
Справа Бейліса
Щоб розколоти єдиний національно-визвольний фронт пригноблених народів, царський уряд намагався поширити в Україні антисемітські настрої. Навесні 1911 року в печерах Бабиного Яру було знайдене тіло 13-річного Андрія Ющинського. І хоч поліція дуже швидко виявила вбивць (кримінальних злочинців), члени російських чорносотенних організацій поширювали чутки, ніби це зробили євреї для одержання християнської крові на Великдень. За підозрою в скоєному злочині був заарештований М. Бейліс. Судовим процесом самодержавство намагалося спричинити єврейські погроми. «Справа Бейліса» закінчилася резонансним судовим процесом у Києві.
-
-
-
На захист М. Бейліса виступила передова демократична громадськість України й Росії. Гнівні слова протесту проти провокацій царизму висловили М. Грушевський, А. Шептицький, С. Сфремов, В. Короленко та багато інших відомих діячів. Присяжні, серед яких була більшість українців, виправдали М. Бейліса, і царський суд змушений був звільнити його.
-
-
Українське питання в ІІІ та IV Державних думах
-
-
-
Березень 1908 р. Обговорення законопроекту про введення української мови в початкових школах. Не був прийнятий
-
Грудень 1909 р. Законопроект про запровадження рідної мови в місцевих судах. За результатами голосування використання української мови в судочинстві було заборонено
-
Жовтень 1910 р. Повторний розгляд питання впровадження української мови у початковій школі. Не був прийнятий
-
Червень 1913 р. Фракції кадетів і трудовиків внесли запит до уряду з приводу переслідування в Україні українських громадських установ
-
Лютий 1914 р. Фракції трудовиків, кадетів, октябристів, а згодом і соціал-демократів у своєму запиті до уряду звинуватили міністра внутрішніх справ, що заборонив святкувати 100-річчя від дня народження Т. Шевченка, у перевищенні своїх владних повноважень
-
-
Основні вимоги, сформульовані в «українській платформі» Товариства українських поступовців у квітні 1912 р.
-
-
-
Запровадження загальної освіти українською мовою
-
Викладання української мови, літератури та історії як окремих предметів у середніх і вищих навчальних закладах
-
Запровадження української мови в церкві, судах і громадських організаціях
-
Скасування заборони на ввезення із-за кордону літератури, виданої українською мовою
-
-
