Розділ 5. Розвиток культури і повсякденне життя (кінець XVIII - початок ХХ століття)" Тема: "Освіта і наука"
30.04.2020 Завдання:
1. Опрацювати параграф 27 і додаткові матеріали.
2. Виконати тестові завдання: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfuFqVdeSCDe0aPxreb5RRCQoGMDpuNi5-nS7Htfg6RElAv1Q/viewform
3. Заповнити таблицю: "Розвиток освіти та науки кінця XVIII - початку ХХ століття"
| Галузь культури | Видатні діячі | Основні досягнення, відкриття та винаходи |
Наука та техніка
Із початком XIX ст. люди наполегливо проникали в природу електромагнітних явищ. Італієць А. Вольта створив перше штучне джерело електрики. Француз А.-М. Ампер і німець Г. С. Ом відкрили закони руху електричного струму. Англійці М. Фарадей і Д. К. Максвелл створили теорію електромагнітного поля.Найбільші відкриття у галузі належать французу О. Коші (основи теорії функції комплексної змінної), росіянам М. Лобачевському (система «неевклідової геометрії») та С. Ковалевській (диференційовані рівняння), німцям Б. Ріману (довів можливість існування інших геометрій) і Г. Кантору (теорії множинності) та ін.
Розвиток фізики відзначений успіхами француза С. Карно (основоположник термодинаміки), німців Р. Майєра (експериментально довів загальний закон збереження енергії) та Г. Гельмгольца (зробив математичний обрахунок закону збереження енергії). Подальшого розвитку набули дослідження електромагнітних явищ: американця Б. Франкліна (запропонував вважати електричний струм рідиною та ввів загальновідоме позначення електричних станів «+» та «-»); француза Ш. Кулона (розробив математичну формулу цієї рідини); данця Х. Ерстеда (установив факт відхилення магнітної стрілки під дією електрики); британців М. Фарадея та Дж. Максвелла (вивчали електромагнітне поле), німця Г. Герца (відкрив електромагнітну теорію світла). Наприкінці ХІХ ст. важливими здобутками фізиків стали введення Дж. Стоні поняття «електрон» для позначення «електричного атома»; відкриття В. Рентгеном Х-променів; розробка Г. Лоренцом теорії речовини; дослідження потоку заряджених частинок (електронів) в електричному розряді в газах Дж. Томсоном, відкриття подружжям П’єром та Марією Кюрі нових хімічних елементів полонію та радію з ефектом радіоактивності — розпад із випромінюванням певної енергії та заряду; Е. Резерфорд побудував планетарну модель атома, у якій навколо ядра обертаються електрони; Н. Бор вніс поправку: в його моделі електрони стрибкоподібно переходять з однієї орбіталі на іншу, випромінюючи при цьому порцію (квант) енергії.
У XIX ст. провідні держави Європи неодноразово споряджали свої кораблі в навколосвітні плавання з метою подальшого вивчення Світового океану. В історії науки особливу роль відіграла експедиція англійського корабля «Бігль» (1831 —1836 рр.), на борту якого перебував молодий натураліст Ч. Дарвін . За п’ять років подорожі він зібрав унікальну колекцію знахідок і склав багатотомний щоденник спостережень. Підсумком його роботи стала революційна праця «Походження видів шляхом природного відбору» (1859 р.).У 1897 р. французькі фізики А. Бек-керель, П. Кюрі та М. Склодовська-Кюрі відкрили й вивчили явище радіоактивності.
Антуан Лоран де Лавуазье Ілля Мечников Чарльз Дарвін Марія Кюрі Ернест Резерфорд
Альберт Ейнштейн
Для розвитку цих галузей важливе значення мало: випробування першого пароплава Р. Фултоном у 1803 р.; створення англійським винахідником Дж. Стефенсоном серії паровозів, здатних перевозити вантажі масою до 90 т; поява нових двигунів внутрішнього згоряння, сконструйованих німецькими винахідниками Н. Отто (1876) та Р. Дізелем (1897); конструкція перших автомобілів — М. Бенцом, Г. Даймлером (1885-1886) у Німеччині, А. Хаммелем (1886) — у Данії, Е. Батлером (1888) — у Великій Британії, А. Пежо (1889-1890) — у Франції, Г. Фордом (1896) — у США.
Винаходи британців А. Реомюра (отримання високоякісної сталі з чавуну), С. Томаса (конверторного способу виплавки сталі з чавуну), П. Еру та Ч. Холла (електролізного способу отримання алюмінію), братів Е. та П. Мартенів (винайдення печі для одержання сталі переплавленням чавуну в суміші із залізним або сталевим брухтом і шлаками) забезпечили значні успіхи у розвитку металургії.
Особливе значення мало винайдення М. Доливо-Добровольським системи трифазного змінного струму, що забезпечило можливість передавати електроенергію по дротах від потужних електростанцій на 170 км.
Наукові й технічні відкриття поліпшили засоби зв’язку та комунікації: у 1835 р. американець С. Морзе створив перший апарат, за допомогою якого можна було передавати інформацію на відстані короткими й довгими імпульсами («азбука Морзе»); у 1890 р. росіянин О. Попов за допомогою електромагнітних хвиль передав першу радіотелеграму; у 1876 р. А. Белл винайшов телефонний зв’язок, Т. Едісон — грамофон (1877), брати Л. та Ю. Люм’єр — кінематограф (1895).
Розвиток науки сприяв удосконаленню військової техніки та зброї: у 1836 р. сконструйовано нарізну рушницю; у 1867 р. А. Нобель винайшов динаміт; американський інженер X. Максим у 1883 р. сконструював станковий кулемет. Наприкінці XIX ст. набувають розвитку воєнна авіація та будівництво підводних човнів.
СТВОРЕННЯ НОВИХ ТИПІВ ШКІЛ
У XIX ст. у країнах Заходу з’явився новий тип навчального закладу — вища початкова школа.
Її поява була відповіддю на потреби суспільства в підвищенні рівня масової освіти.
У XIX ст. в Західній Європі й США відбувається становлення систем середньої освіти. У Великій Британії основним типом середньої школи була граматична школа. З порівняно доступної в минулому вона перетворилася на заклад для заможних. У Пруссії у сфері середньої освіти співіснували два основних типи шкіл: гімназія й міська школа (реальне училище). У Франції основними типами шкіл у системі середньої освіти були ліцеї та коледжі. У США головним типом навчального закладу середньої освіти на початку XIX ст. була академія. Досить високу репутацію мали вищі навчальні заклади в Лондоні, Ліверпулі, Ньюкаслі, Бірмінгемі, Глазго, Единбурзі та інших містах Великої Британії. Диплом приватної школи дозволяв завершити освіту в Оксфорді або Кембриджі, що, у свою чергу, відкривало широкі можливості для успішної кар’єри в парламенті або уряді.
Університет (від лат. universitas — сукупність, спільність) — вищий навчальний заклад, де навчаються майбутні фахівці з фундаментальних і багатьох прикладних наук. Як правило, університет здійснює й науково-дослідну роботу. Університети поєднують у своєму складі кілька факультетів, на яких представлена сукупність різних дисциплін, що становлять основи наукового знання.У XIV ст. з’явилися університети в Празі — у 1342 р., у Кракові — 1364 р., у Відні — 1365 р., у Гейдельберзі — 1385 р., потім у Лейпцигу — 1409р., у Базелі — 1459 р. і т.д.
Гейдельберзький університет. Сучасне фото
