Розділ 5. РУСЬКІ УДІЛЬНІ КНЯЗІВСТВА У СКЛАДІ СУСІДНІХ ДЕРЖАВ. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО. Тема: " Інкорпорація руських удільних князівств до складу ВКЛ, Руського, Жемайтійського, інших держав".
04.05.2020 Завдання:
1. Опрацювати параграф 21-22 і додаткові матеріали.
2. Переглянути відеоматеріал https://www.youtube.com/watch?v=l-aChbD4aMA&list=PLR8wzszIquei1MSK50Z6JH6ROvPYGyZOI&index=18&t=0s
3. Переглянути відеоурок https://www.youtube.com/watch?v=fPTYOPX73BA
3. Виконати тестові завдання онлайн: https://naurok.com.ua/test/inkorporaciya-ruskih-udilnih-knyazivstv-do-skladu-velikogo-knyazivstva-litovskogo-ruskogo-i-zhemaytiyskogo-inshih-derzhav-111583.html
4. Скласти хронологічну таблицю: " Входження українських земель до складу сусідніх держав"
ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ:
«Старого не порушуємо, А нового не впроваджуємо»
1362 р. - приєднання Київщини, Чернігово-Сіверщини та Поділля до Великого князівства Литовського.
1363-1394 рр. - князювання Володимира Ольгердовича в Києві.
1385 р. - Кревська унія.
1387 р. - остаточне приєднання Галичини до Польського королівства.
1470 р. - ліквідація Київського удільного князівства й перетворення його на воєводство Великого князівства Литовського (1471 р.).
Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:
— перший великий князь Міндовг (1230-1263 рр.) поширив свою владу на землі Західної Русі (Білорусь);
— Гедимін (1316-1341 рр.) почав наступ на південно-руські (українські) землі, проте зіткнувся з територіальними претензіями Польщі;
— у битві на річці Сині Води (1362 р.) Ольгерд Гедимінович (1341- 1377 рр.) завдав поразки Золотій Орді і приєднав Чернігівщину, Київщину, Переяславщину, Поділля; внаслідок боротьби з Польщею відвоював Берестейський, Володимирський і Луцький уділи;
— Вітовт (1392-1420 рр.) заволодів Чорноморським узбережжям. 80 % Великого князівства Литовського — це були приєднані землі (українські, білоруські).1393-1395 рр. були позбавлені уділів такі князі: Дмитро-Корибут у Новгороді-Сіверському, Федір Коріатович на Поділлі, Володимир Ольгердович у Києві.
Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:
1) приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через бажання князівств позбутися монгольського ярма;
2) система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу;
3) руська мова стала державною;
4) православна церква зберігала панівне становище;
1387 р. Галичина ввійшла до складу Польського королівства як «Королівство Русі». У 1434 р. створено Руське воєводство із центром у Львові, а в 1462 р. - Белзьке із центром у Белзі. У 1434 р. на Західному Поділлі постало Подільське воєводство із центром у Кам’янці.Політика Вітовта (1392—1430 рр.)
• Визнав себе васалом польського короля, проте одноосібно володарював у Великому князівстві Литовському
• Був змушений відновити Кревську унію (погодився на повернення Литви до Польщі після своєї смерті)
• Ліквідував найбільші удільні князівства (Київське, Новгород-Сіверське, Подільське) із метою посилення своєї влади
• Перетворив Литву на централізовану державу, розгорнув наступ на українську автономію
• Зазнав поразки від татар на річці Ворсклі (1399 р.)
• Став одним із переможців у Грюнвальдській битві
|
Грюнвальдська битва |
|
|
Дата |
15 липня 1410 р. |
|
Сторони протистояння |
Об’єднане польсько-литовсько-руське військо та держава німецьких рицарів Тевтонського ордену |
|
Причини |
Прагнення коаліції зупинити агресію Тевтонського ордену, що претендував на землі Великого князівства Литовського |
|
Склад коаліції |
Польські, литовські, українські, білоруські, російські, чеські, угорські, кримсько-татарські війська |
|
Результат |
Польсько-литовсько-руські війська здобули перемогу; орденська верхівка на чолі з магістром загинула |
|
Наслідки |
Зупинення агресії Тевтонського ордену. Занепад Тевтонського ордену, що потрапив у васальну залежність від Польщі. Посилення позиції Литви в литовсько-польському союзі. Отримання Литвою від Польщі Західної Волині, відмова Угорщини від претензій на Галичину й Поділля на користь Польщі та Литви |
|
Городельська унія (1413 р.) |
|
|
Зміст |
Скасування Кревської унії, підтвердження існування Великого князівства Литовського як незалежної держави. Широкі довічні повноваження Вітовта як великого князя литовського. Постійна автономія Литви у відносинах із Польщею. Державний устрій Великого князівства Литовського мав реформуватися за польським зразком. Литовці-католики урівнювалися в правах із поляками-католиками та ставали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності). Польща і Велике князівство Литовське в майбутньому мали створити єдину державу |
|
Наслідки |
Незадоволення православної частини населення. Обмеження прав української православної знаті, її окатоличення та втрата української національності |
|
Боротьба проти наступу Польщі |
|
|
1430 р. |
Призначення литовською та українською шляхтою після смерті Вітовта великим князем Литви Свидригайла Ольгердовича (1430—1440 рр.) усупереч умовам Городельської унії, за якою великий князь литовський міг обиратися лише за згоди Ягайла; Свидригайло очолив боротьбу української знаті проти наступу польських магнатів і католицької церкви |
|
1432 р. |
У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв’язки Литви з Польщею поляки окупували Поділля та Волинь. Свидригайла поляки оголосили недійсним князем і замість нього обрали молодшого брата Вітовта Сигізмунда. Таким чином, Велике князівство Литовське розкололося на два ворожі табори: заселені литовцями землі стали на бік Сигізмунда, а українці й білоруси підтримали Свидригайла |
|
1435 р. |
Битва під Вількомиром, у якій сили Свидригайла зазнали поразки від Сигізмунда. Таким чином, руська знать програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій |
|
Середина XV ст. |
Перетворення Волині, Київщини, Поділля на звичайні воєводства, очолювані намісниками, які підпорядковувалися безпосереднво великому князю; воєводства поділялися на повіти, влада в яких належала старостам |
|
1458 р. |
Відділення православної церкви України й Білорусі від московсвкої митрополії та перетворення на самостійну Київсвку митрополію; початок агітації за унію православної та католицвкої церкви |
|
1481, 1508 р. |
Останні невдалі спроби руської верхівки здобути незалежність від польсько-литовського панування («змова руських князів» і повстання М. Глинського) |
