Практичне заняття: "Давні слов'яни".
07.05.2020
Мета: спираючись на історичні джерела, охарактеризувати суспільне, господарське життя і духовний світ давніх слов'ян; розвивати вміння систематизувати історичний матеріал, аналізувати документ.
Завдання:
Опрацювати історичні джерела і дати відповіді на запитання та виконати завдання:
1) Який зовнішній вигляд мали давні слов'яни.
2) Під якими назвами відомі давні слов'яни у стародавніх авторів.
3) Як здійснюється управління.
4) Яке у них житло.
5) Який у них одяг.
6) Яку зброю використовують у бою.
7) Що говорять давні автори про вірування слов'ян.
8) Як відносяться до військовополонених.
9) Використовуючи подані ілюстрації, сформулюйте речення, які характеризують господарське життя та заняття давніх слов’ян.
– … (тварини, яких розводили давні слов’яни).
– … (рослини, які вирощували давні слов’яни).
– … (вироби, що виготовляли давні слов’яни).
- … (продукти, якими торгували давні слов’яни).
ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА ПРО ДАВНІХ СЛОВ’ЯН
1) З книги Маврикія стратега «СТРАТЕГІКОН»
«Племена склавинів і антів живуть спільно, і життя їхнє однакове: вони живуть вільно і не дають нікому поневолити себе або підкорити. Їх дуже багато в країні, і вони досить витривалі, переносять легко і спеку, і холод, і дощ, і неприкритість тіла, і убозтво… До тих, хто приходить до них і користується гостинність, вони ставляться ласкаво… Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не тримають у рабстві безстроково…, а обмежують їхнє рабство певним строком, після чого відпускають у їхню землю…»
- 1. ІЗ «ГЕРМАНІЇ» ПУБЛІЯ КОРНЕЛІЯ ТАЦИТА
46. Тут кордон Свебії. Я не знаю напевно, куди причислити народи певкінів, венедів і фенів — до германців чи до сарматів. Зрештою певніші, яких деякі називають бастарнами у мові, способі життя, місць проживання і жител, поводять себе як германці. Всі вони живуть у болоті, а знать у бездіяльності. Змішаними шлюбами вони спотворюють себе майже як сармати.
Венеди багато що засвоїли з їхніх звичаїв, адже вони обходять розбійними групами всі ліси й гори, розташовані між певкінами і фенами. Все ж таки вони вірогідніше повинні бути віднесені до германців, бо й будинки будують, і носять великі щити, і мають перевагу у тренованості і швидкості піхоти, — усе це відрізняє їх від сарматів, які живуть на возах і на коні.
2. ІЗ «ГЕОГРАФІЇ» ПТОЛЕМЕЯ
111.5. 1, 5. Європейська Сарматія оточена з півночі Сарматським океаном вздовж Венедської гори... Іншими горами оточена Сарматія, з яких називають і Венедські гори.
111.5. 7—9. А займають Сарматію дуже великі народи — венеди вздовж всієї Венедської затоки... і менші народи населяють Сарматію: по річці Вістулі нижче венедів гітони, потім фіни, потім сулони...
Східніше названих, знову нижче венедів, суть голінди й судини і ставали аж до аланів...
З «ІСТОРІЇ ГОТІВ» ЙОРДАНА
34. В оточенні рік лежить Дакія, укріплена, ніби вінцем, крутими Альпами. З їх лівої сторони, яка схиляється до півночі від витоків р. Вісли, на величезних просторах проживає численне плем’я венедів. Хоч тепер їх назви змінюються залежно від різних родів і місць проживання, все ж переважно всі вони називаються слов’янами й антами.
35. Слов’яни живуть від міста Новієнтуна й озера, яке називається Мурманським, аж до Данастра й на півночі до Віскли: болота й ліси заміняють їм міста. Анти ж, найбільш могутні з них, там, де Понтійське море робить дугу, простягаються від Данастра аж до Данапра. Ці ріки віддалені одна від одної на багато переходів.
119. Після побиття херулів Херманарік також пішов із військом на венедів, які, хоча й варті презирства через їхнє [погане] озброєння, але могутні кількісно, спочатку зробили спробу чинити опір. Але нічого не значить численність нездатних до війни, особливо коли з ласки божої веде наступ велика кількість добре озброєного війська. Вони ж, як ми сказали раніше, або в каталозі народів, вийшовши з одного кореня, породили три народи, тобто венедів, антів і слов’ян, які хоч тепер лютують повсюдно за гріхи наші, проте всі підпорядковувалися владі Херманаріка.
246. ...Після смерті їхнього короля Херманаріка, вони [остготи], відділені від візиготів... підпорядковані владі хуннів, зачитаються в тій самій державі, проте Амал Вінітарій утримав знаки відмінності своєї верховної влади.
247. Він, наслідуючи владу діда Вултулфа, хоч і уступаючи Херманаріку у вдачі, однак важко переносячи підпорядкування владі хуннів, потроху визволяючи себе від них, між тим прагнув виявити власну доблесть [і] рушив із військом у володіння антів. І коли підійшов до них, був переможений у першій сутичці, потім повів себе більш хоробро й короля їхнього за іменем Боз із синами його і 70 знатними людьми розіп’яв, щоб трупи повішених подвоювали страх покорених.
248. Але після того... не потерпів Баламбер, король хуннів... повів війська на Вінітарія. І [вони] довго воюють, Вінітарій перемагає у першій і другій битві...
249. У третій же битві, при допомозі обману... коли обидва підійшли один до одного, Баламбер, поранивши пущеною стрілою в голову Вінітарія, вбив його [й]... оволодів всім народом готів.
3. З «ІСТОРІЇ ВІЙН» ПРОКОПІЯ КЕСАРІЙСЬКОГО
Усі слов’яни високі на зріст і надзвичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волосся не русяве й не переходить у чорне, а рудувате і до того ж – в усіх. підступності чи лукавості в них зовсім мало.
IV. 21—30. ...Адже племена ці, слов’яни і анти, не управляються однією людиною, а здавна живуть у народоправстві, й від того у них вигідні й невигідні справи завжди ведуться спільно... Бо вони вважають, що тільки один бог — Творець блискавок — є володарем усього світу, і приносять йому в жертву биків і всяких жертовних тварин. Долі ж вони не знають і взагалі не визнають, що вона має якесь значення, у крайньому разі у відношенні до людей, але коли смерть уже у них в ногах, чи захоплені вони хворобою, чи вирушають на війну, вони дають обітницю, якщо уникнуть її, тут же здійснити богу жертву за своє життя, а уникнувши [смерті], жертвують, що обіцяли, й думають, що цією жертвою купили собі спасіння. Проте шанують вони ріки і німф і деякі інші божества і приносять жертви також і їм всім, і при цих жертвах здійснюють ворожбу. А живуть вони в убогих хатинах, розташовуючись далеко один від одного і кожен міняючи наскільки можна часто місця поселень. Вступаючи ж у битву, більшість іде на ворогів пішими, маючи невеликі щити і списи в руках, панциря ж ніколи на себе не одягають; деякі не мають [на собі] ні хітона, ні [грубого] плаща, але пристосувавши лише штани, які прикривають сороміцькі частини, так і вступають у бійку з ворогами. Є у тих й інших і єдина мова, повністю варварська. Та й зовнішністю вони один від одного не відрізняються, бо всі вони й високі, й дуже сильні тілом, ще й волоссям не дуже світлі й не руді, але не схильні й до чорноти, але всі вони трішки червонуваті. Спосіб їхнього життя грубий і невибагливий, як і в массагетів, і як і ті, вони постійно покриті болотом, — зрештою, вони менш за все підступні й каверзні, але й у простоті своїй вони зберігають гунський норов, і ім’я колись у склавинів і антів було одне. Бо і тих, і других здавна звали «спорами», якраз через те, гадаю, що вони населяють країну, розкидано розташувавши свої житла. Саме тому вони займають неймовірно обширні землі...
VII. 29. Приблизно в той же час (близько 547 р. — Авт.) військо склавинів, перейшовши річку Істр, сотворило жахливе зло по всьому Іллірику аж до Епідамни, вбиваючи й забираючи у рабство всіх дорослих людей, які їм траплялись, і грабуючи майно. Так само вдалося їм оволодіти там і багатьма фортецями, які раніше вважалися надійними, причому жодна не виявила опору; вони рискали в пошуках [здобичі] всюди, де хотіли. А архонти Іллірика слідували [за ними], маючи п’ятнадцятитисячне військо, і тим не менш не осмілюючись наблизитися до противника.
